Який насправді обсяг потоку нафти через Ормузьку протоку? Дані Міністерства енергетики США вдвічі відрізняються від ринкових показників.

Між міністром енергетики США та аналітиками з Wall Street розгорілася суперечка щодо даних про потоки нафти через Ормузську протоку, оцінки сторін розрізняються майже вдвічі, викликаючи інформаційний хаос на світовому нафтовому ринку. Аналітики вважають, що ця спор не лише про самі цифри, але й напряму впливає на оцінку дефіциту глобальних постачань та на те, чи зможе ціна на нафту залишатися стабільною на поточному рівні.

17 серпня, за повідомленням CNN, міністр енергетики США Chris Wright минулого тижня публічно заявив, що середньодобова семиденна величина потоку нафти через Ормузську протоку піднялася до 9 мільйонів барелів, і 8 серпня обʼєм нафти, що вийшов з Аравійської затоки за день, перевищив 20 мільйонів барелів, що відповідає довоєнному рівню. Він підкреслив, що військові США здійснюють конвоювання в протоках, і департамент енергетики отримує "найякісніші доступні дані". Однак дані від третіх сторон, таких як Kpler і Windward Intelligence, показують, що поточний середньодобовий обʼєм перевозу нафти через протоку становить лише близько 4 мільйонів барелів, а враховуючи обходи через трубопроводи — ще близько 7 мільйонів, загальний обʼєм нафти, що виходить, складає близько 11-12 мільйонів барелів, що значно менше за дані департаменту енергетики.

Цей розрив у даних суттєво впливає на ринок. Світові запаси сирої нафти з моменту початку війни зменшилися на 1,5-1,9 мільярда барелів, ринок нафти залишається в стані дефіциту поставок. Якщо дані департаменту енергетики відповідають дійсності, то ринок міг переоцінити ризики нестачі постачань; якщо дані трекінгових агентств точніші, "критична точка" вичерпання глобальних запасів може настати швидше, ніж очікував ринок.

Розрив у даних: 9 мільйонів барелів проти 4 мільйонів

У центрі спору — величезна різниця між двома системами даних.

Wright бере 9 мільйонів барелів на день з даних реального часу про проходження кораблів через протоку, які отримує американське військо. Представник департаменту енергетики заявляє: "У співпраці з американськими військовими департамент енергетики забезпечує найякісніші доступні дані про потоки нафти й нафтопродуктів з Аравійської затоки."

Водночас дані, що традиційно використовуються аналітиками Wall Street — а саме Kpler, показують зовсім іншу картину. Kpler має 13 тисяч власних приймачів у 190 країнах, відстежує 350 тисяч кораблів, оновлює їх місцезнаходження кожні 5 хвилин і підтримує мережу супутників на низькій орбіті. Директор з дослідження товарів Matt Smith прямо стверджує:

"Різниця між нашими даними та цифрами, на які він посилається, не піддається узгодженню."

У день, коли Wright заявив, що потік нафти 8 серпня перевищив 20 мільйонів барелів, дані Kpler та Windward Intelligence показують, що через Ормузську протоку пройшло загалом близько 5 кораблів. До війни їх було понад 100 на день. "Такої кількості суден недостатньо для транспортування заявленого обʼєму нафти," зазначають аналітики.

Старший економіст з питань клімату та сировинних товарів Capital Economics Hamad Hussain зазначає:

"Визначити, скільки нафти виходить з затоки, стає дедалі складніше. Суперечливі заяви американських та іранських представників заплутують картину."

Флот "тіньових" кораблів: інформаційна сліпа зона більша, ніж здається

Хоча трекінгові агентства впевнені у своїх даних, аналітики визнають: сьогоднішня інформаційна картина ринку може мати серйозні сліпі зони.

Останніми тижнями атаки Ірану на кораблі, що проходять протоку, помітно зросли, також зросла активність союзників-хуситів у Червоному морі. Це змусило все більше танкерів, проходячи Ормузську протоку та Баб-ель-Мандеб, максимально приховувати своє місцезнаходження й інформацію про вантаж, щоб уникнути нападів.

Дані Kpler показують, що в останні тижні приблизно половина транзиту через Ормузську протоку — це "тіньовий транзит", тобто таємні рейси зі вимкнутими транспондерами, тоді як місяць тому їх було лише близько восьмої частини.

Windward Intelligence також використовує супутникові зображення та AI для відстеження кораблів із вимкнутими транспондерами, але департамент енергетики вважає, навіть так залишається значна кількість кораблів, що не потрапляють у поле зору.

Hussain вважає, що коли ці повільні танкери покинуть небезпечну зону й знову ввімкнуть транспондери, ринок побачить: фактичний потік нафти з регіону був набагато більший за оцінки. Це означає, що нинішній дефіцит постачань міг бути завищеним.

Wall Street: від сумнівів до "довіри з перевіркою"

У цій суперечці Wall Street демонструє тонкі зміни своєї позиції.

Раніше аналітики здебільшого скептично ставилися до заяв адміністрації Trump. Trump неодноразово заявляв, що США контролюють Ормузську протоку й часто натякав на близьке укладення угоди з Іраном; Wright також неодноразово говорив, що США гарантують достатнє постачання нафти. Для ринку це було "словесною інтервенцією", спрямованою на зниження цін, але не враховувалося у головному аналізі.

Втім, ця позиція послаблюється. Директор глобальної стратегії з товарів Morgan Stanley Natasha Kaneva у червні цього року заявила, що низькі ціни змусили її знову переглянути фактичний обʼєм нафти, що виходить з Persian Gulf, і визнала, існує велика ймовірність "секретного" експорту нафти через танкери з вимкнутими транспондерами, які не враховуються в статистиці. Morgan Stanley використовує дані судових перевезень Kpler як один із джерел для оцінок балансу попиту та пропозиції.

Засновник і головний інвестиційний директор Pickering Energy Partners Dan Pickering каже, що він відкритий до даних департаменту енергетики. "США допомагають значному обсягу нафти пройти через протоку, Іран не затримує всі судна," говорить він. "В умовах, коли до уряду накопичено чимало недовіри, позиція 'довіряй, але перевіряй' — мабуть, найкраща з можливих. Можливо, він справді має рацію."

Критична точка запасів: справжній ризик для ринку

Незалежно від того, як завершиться суперечка щодо даних, аналітики відзначають, що точна цифра потоку нафти через Ормузську протоку впливає на ціну не так сильно, як на стабільність ринку в довгостроковій перспективі.

Від початку війни світові запаси сирої нафти зменшилися на 1,5-1,9 мільярда барелів (залежно від оцінки). Великі запаси, накопичені до війни, частково згладили шок від різкого скорочення постачань, запобігаючи ще більшій кризі на ринку.

Зараз ринок нафти залишається в стані дефіциту. Чим більше нафти виходить з протоки, тим довше ринок може відкладати критичну точку вичерпання запасів — момент, коли резервів буде замало для задоволення світового попиту.

"Ринок не може вічно виживати за рахунок запасів," — попереджає Pickering. "Рано чи пізно резерви закінчаться."

Це означає, що якщо дані трекінгових агентств є ближчими до реальності, то поточні цінові очікування щодо поставок можуть бути надто оптимістичними, і ризики для ринку набагато серйозніші, ніж показує ціна.