Війна інфляції розгорається знову, позиція голови залишається загадкою — чому засідання ФРС США наступного тижня стало "найзагадковішим сценарієм"?

Наступного тижня Федеральна Резервна система проведе одну з найзаплутаніших за останні роки зустрічей щодо монетарної політики. Це не просто стандартна корекція ставок, а справжнє протистояння між декількома силами, що взаємно нейтралізують одна одну. З одного боку, конфлікт на Близькому Сході знову спричинив різке зростання ціни на нафту, що повернуло хмари інфляції; з іншого боку, нещодавно оприлюднені дані щодо споживчих цін виявилися несподівано помірними, що підтримує аргумент "залишити все без змін". Ще більше невизначеності додає новий голова—Кевін Ваш, який досі не заявляв чітко про свої політичні уподобання ні ринку, ні колегам. У цьому складному шаховому полі невизначеність є тотальною: як підняття ставки на 25 базисних пунктів, так і збереження поточного рівня мають достатні, розумні аргументи. Куди зрештою схилиться шалька терезів, залежить не лише від економічних даних, але й від того, як новий керівник визначить свою авторитетність і тон каденції.

Обґрунтування "залишити ставки без змін": потепління даних і одноразова природа шоку

Чиновники, що підтримують збереження діапазону ставки у межах 3,5%-3,75%, мають у руках дві сильні карти.

Перша — це останні економічні дані. У червні ціни на енергоносії відчутно знизилися, основний індекс споживчих цін залишився майже незмінним, не продовжуючи попередній висхідний тренд. Також звіт з ринку праці за червень не показав систематичного підвищення зарплат та цін через надмірний дефіцит робочої сили. Головний економіст Point72 Дін Макі зазначив, що панорама даних, яку нині бачить Fed, навіть краща, ніж у червні під час останньої зустрічі щодо ставок. Якщо у червні не було підстав для підвищення ставки, то при пом’якшеній статистиці робити це зараз логічно недоцільно. Друга карта—аналітична оцінка причин інфляції. Чиновники, які дотримуються принципу терпіння, вважають, що цьогорічний тиск на ціни був спричинений серією одноразових зовнішніх потрясінь—спочатку митна політика підняла ціни на імпорт, далі Іранська війна призвела до зростання енергоносіїв. Ці події мають короткочасний характер, і монетарна політика не повинна надмірно реагувати, а має "проігнорувати" їх. Обнадійливо, стимулюючий ефект мит на імпортні ціни почав згасати, а президент ФРБ Нью-Йорка Джон Вільямс нещодавно відкрито заявив, що є достатньо підстав очікувати, що інфляція вже досягла піку й у наступних кварталах буде знижуватися. Крім того, сам Ваш на початку місяця підкреслив, що ринок розуміє його рішучість боротися з інфляцією, як це видно з зниження прибутковості довгострокових облігацій і паралельного падіння інфляційних очікувань—хоча цей позитив частково нівелювала нова хвиля зростання цін на нафту через поновлення конфлікту на Близькому Сході.

Аргументи щодо "передчасного підвищення ставки": перегрів економіки, повторний шок і шанс для голови зміцнити авторитет

Водночас шалька терезів іншого табору теж важко і її аргументи стають дедалі сильнішими з кожним днем.

По-перше, реальний стан економіки США зовсім не сигналізує потребу у пом’якшенні. Попри підвищення ставок вище 3,5%, темпи зростання економіки постійно перевершують песимістичні прогнози, фондові ринки впевнено зростають, умови корпоративного кредитування дуже сприятливі—отже, нинішні ставки мало стримують реальний сектор. Складніше й те, що базова інфляція, без урахування волатильних складових—їжі та енергії—впродовж року вперто залишається біля 2,5% і далека від довгострокової мети Fed у 2%. Головна Fed Dallas Лорі Логан прямо попереджає: "Краще зараз помірно закрутити гайки, ніж потім жорстко докручувати." По-друге, новий шок на нафтовому ринку має іншу природу, ніж попередній. Весняний ріст цін на енергоносії чиновники іще могли ігнорувати, але тепер, коли друга хвиля зростання цін спричинена поновленням конфлікту на Близькому Сході, її вплив триває довше й ширший—просто закрити очі вже не вийде. Більш того, інвестиційний бум, пов’язаний із штучним інтелектом, породив додаткове, "попитове" зростання цін—це не зовнішній потрясіння, як митні тарифи чи нафтові ціни; тут саме інструмент ставки може ефективно стримати загальний попит. Якщо не діяти, очікування інфляції можуть поступово розгойдатись. Наостанок, підвищення ставки має важливе політичне та особисте значення для авторитету голови. Ваш призначений президентом, який неодноразово виступав за зниження ставки, його незалежність постійно ставиться під сумнів. Якщо він зможе швидко й рішуче "затягнути гайки", чинячи опір тиску з боку Білого дому, це остаточно спростує думку, що він "маріонетка". Ще важливіше: поки усередині комітету немає єдиного натиску, ініціативне підняття ставок продемонструє, що саме Ваш самостійно диктує політику, а не пасивно слідує за консенсусом. Як зазначає Мак Соммерлін із Evenflow Macro, для нового голови одне підвищення ставки може принести набагато більше довіри та впливу, ніж навіть економічні моделі показують.

Мистецтво мовчання голови: "Три вершники" не працюють, ринок грає у вгадування гри

Зустріч названа "найскладнішою для прогнозування" саме через те, що Ваш цілковито змінює стиль керівництва, започаткований його попередником Джеромом Павеллом. За часів Павелла двоє віце-голів допомагали до зустрічі формувати консенсус, а механізм "трьох вершників" чітко сигналізував ринкам, чого чекати. Ваш зберіг внутрішні обговорення, але ясно дав зрозуміти: воліє більш динамічні зустрічі й не бажає до події затверджувати остаточний результат. До початку "періоду тиші" минулого тижня навіть його колеги відверто не могли зрозуміти, на чий бік він схиляється.

Отже інвестори змушені шукати підказки в розрізнених заявах. Промова Крістофера Воллера цього місяця підвищила очікування підняття ставки в липні, але помірні дані по інфляції швидко повернули ці прогнози назад; виступи Вільямса й Джефферсона ще раз підкреслили "залишити все без змін". Ринок нескінченно коливається та впадає у колективні переживання. Головний американський економіст Morgan Stanley Майкл Гаппон чітко підмітив: багато інвесторів вибірково слухають лише ті думки, що підтверджують їх упередження—хтось бачить у Ваші постаті "яструба під маскою голуба", вірячи, що він традиційний монетарист і точно не допустить розгону інфляції; інші, навпаки, розглядають його як "голуба під маскою яструба", мовляв, він лише формально тримає жорстку лінію, а фактично очікує, що штучний інтелект підніме продуктивність і знизить ціни сам, не бажаючи відкрито опиратися Белому дому. Аргументації для обох прочитань мало.

Ланцюгова реакція глобальних центробанків: невизначеність стає новим ризиком

Наступного тижня не лише Fed стоїть перед важливим вибором. Банк Японії та Банк Англії також проводитимуть засідання, і резонанс політики трьох великих центробанків серйозно вплине на потоки капіталу та валютні курси у світі. Через те, що Fed різко скоротила форвардні сигнали, ринок бачить менше прозорості щодо майбутньої політики.

Менеджер T. Rowe Price Леонард Гва наголошує: скорочення форвардних провідників — це "пасивне затягнення фінансових умов без реального підвищення ставки", адже невизначеність сама по собі підвищує премію за ризик і стримує готовність інвесторів до ризику. Водночас така стратегія дає Fed змогу маневрувати у будь-якому напрямку, ціною помітного зростання волатильності ринку. В умовах посилення геополітичних ризиків і незгасаючого інфляційного тиску "мовчання" Fed вже стало важливою змінною при оцінці активів.

Фінал ще не визначений—все можливо

Загалом, результат зустрічі наступного тижня майже неможливо передбачити традиційними економічними моделями чи історичними аналогіями. Якщо оберуть підвищення ставки, це буде сигнал до ринку, що Fed під керівництвом Ваші готова будь-якою ціною захищати інфляційну ціль—і також означає готовність нового голови взяти політичний тиск короткострокового уповільнення економіки на себе; якщо ставка залишиться незмінною, це означає, що керівництво більше покладається на короткострокове покращення в даних і готове перенести розв’язання проблем до вересня. Але як би не склалася доля, ця зустріч стане першим справжнім "вододілом" для Ваші у ролі голови Fed.

Як сказав Вільям Інгліш, колишній старший економіст Fed та професор Єльського університету, вирішальний фактор, ймовірно, значною мірою поза контролем Fed — чи послабне конфлікт з Іраном і ціни на нафту повернуться вниз, чи продовжиться ескалація і залишиться для керівників ще більш складна інфляційна дилема, це майже гра на удачу. А Ваш стоїть в епіцентрі цієї великої ставки, тримаючи в руках ще не кинутий кубик.