Міністр фінансів США: Золотий запас у Форте Нокс складає трильйони і "до цента точний", але долар вже давно не залежить від нього

У травні цього року президент США Дональд Трамп під час інтерв’ю заявив, що хотів би відкрити сховище золота у Форт-Ноксі, щоб підтвердити, що золотий резерв США лишається цілим і неушкодженим. Тоді він продовжував свою торішню ініціативу разом із тодішнім керівником Департаменту ефективності уряду Елон Маском (Elon Musk), яка полягала в проведенні аудиту золотого резерву з метою розслідування теорій змови щодо крадіжки золота.

Міністр фінансів США Скотт Бессент (Scott Bessent) нещодавно прокоментував це у програмі Fox News. Він зазначив, що облік американського золотого резерву "точний до цента", але водночас наголосив, що це золото вже не має реального зв’язку з поточною вартістю долара.

Бессент сказав: "Фінансові посадовці вже відвідували Форт-Нокс. Я радий повідомити, що все золото на місці, облік ведеться точно. США мають найбільший у світі золотий резерв, який за поточною ціною перевищує трильйон доларів."

За даними Американського монетного двору, сховище золота Форт-Нокс наразі містить близько 147,3 мільйона унцій золота. Форт-Нокс був збудований у 1918 році в Кентуккі і під час обох світових війн та у В’єтнамську війну був важливим військовим об’єктом США; а сховище золота побудували пізніше, і з 1937 року воно зберігає більшість золотого резерву Сполучених Штатів.

Під час інтерв’ю на Fox News ведучий повідомив Бессенту, що чув про надходження до США додаткового золота з Венесуели. Бессент підтвердив це. "Ми отримали багато від Венесуели. Ми отримали золото," сказав він.

Відомий економіст Пітер Шифф (Peter Schiff) раніше розкритикував заяви Бессента в інтерв’ю стосовно старих золотих та срібних сертифікатів, вказавши на "некоректність інформації" і поставив під сумнів розуміння фінансовим міністром історії американської валюти.

Шифф опублікував пост на платформі X, в якому зазначив, що Бессент помилково натякнув, ніби власники старих золотих чи срібних сертифікатів все ще можуть обміняти їх на фізичні золото чи срібло, що зберігається у Форт-Ноксі. Шифф наголосив, що обмін золотих сертифікатів у США припинили у 1933 році, а срібних — у 1968 році.

"Якщо чинний міністр фінансів настільки не обізнаний щодо історії та поточного стану американської валюти, чому ми маємо довіряти його гарантіям стосовно золотого резерву Форт-Нокс?" — запитав Шифф у своєму пості.

Від золотого стандарту до фіатних грошей

У минулі десятиліття Форт-Нокс із його суворою військовою охороною був важливим символом стабільності долара та економіки США. Це пов’язано з ухваленням Закону про золотий резерв 1934 року, який закріпив систему забезпечення долара золотом.

Ця система докорінно змінилася у 1971 році. Президент Річард Ніксон (Richard Nixon) ліквідував золотий стандарт, і золотий резерв США втратив свою ключову практичну функцію, що Бессент також чітко зазначив у останньому інтерв’ю.

Він сказав: "Раніше ми забезпечували долар сріблом, іноді золотом, а потім у сімдесятих перейшли до фіатних грошей, тобто більше не було потреби зберігати золото чи срібло у сховищах. Але якщо ще залишилися не погашені такі сертифікати, відповідне срібло чи золото чекає у Форт-Ноксі, щоб забезпечити їх за потреби."

Створення золотого стандарту у 1934 році також стало основою для Бреттонвудської системи, запровадженої через десять років. Ця система прив’язала міжнародну валютну систему до золота: інші валюти прив’язали до долара, а долар — до золота за ціною 35 доларів за унцію, що сприяло стабільності валютних курсів у світовій торгівлі.

До 1960-х років ця система почала хитатися. Витрати на В’єтнамську війну підняли інфляцію в США, доларів стало надто багато, а золотий резерв США більше не міг підтримувати зростаючу грошову масу, що призвело до переоцінки долара.

Інші країни поступово усвідомили скорочення золотого резерву США. Франція між 1963 і 1966 роками тихо повернула золото на свою територію, побоюючись, що зростання американського боргу призведе до знецінення долара, що й стало каталізатором рішення Ніксона у 1971 році припинити цю систему і завершити епоху золотого стандарту.

Як нафтовий долар замінив золото

Після завершення золотого стандарту зв’язок долара зі світовою торгівлею не зник, а переключився на нафту. У статті зазначено, що нафтовий долар фактично знову зв’язав інші валюти із доларом, але основною підтримкою вартості долара стала нафту, а не золото.

У 1974 році, після кількох нафтових криз, США уклали угоду з Саудівською Аравією: Саудівська Аравія продавала нафту лише за долари, а США надавали військову допомогу. Ця схема реалізувала мету Ніксона — через нафту, яку використовують практично всі галузі, підтримувати глобальний попит на долар.

Поступово країни-виробники накопичували все більше доларових резервів, а ці кошти вкладалися у ринок американських держоблігацій. Таким чином, ключова роль долара у міжнародній торгівлі та глобальній фінансовій системі лише зміцнилася.

Зростання тиску на дедоларизацію

Стаття з сайту "Багатство" ("Fortune") зазначає, що і золотий стандарт, і нафтовий долар були у різний час основою стабільності світової торгівлі, але нові геополітичні напруження можуть посилити ослаблення домінування долара. Одна з ознак цього — зниження доларової частки у світових валютних резервах із 71% у 1999 році до 57%, що є мінімумом за 25 років.

Після закриття Ормузької протоки в кінці лютого, експерти зазначають, що частина суден проходить цей важливий морський шлях, оплачуючи фрахт у юанях. Стаття розглядає це як частину процесу диверсифікації торгових партнерів і валют для розрахунків у Перській затоці після серії санкцій за часів уряду Трампа.

Оригінал також повідомляє, що з липня 2025 по січень цього року Франція вивела всі свої золоті резерви (129 тонн) з Федерального резерву Нью-Йорка, перемістила їх до Парижа й заробила 15 млрд доларів на продажу попередніх резервів. Французькі посадовці заперечують будь-які політичні мотиви такого рішення.

Сана Ур Рехман (Sana Ur Rehman), аналітик ринку EBC Financial Group, у травневому звіті для клієнтів зазначила, що повернення золота Францією й створення Канадою суверенного фонду на 25 млрд доларів для зменшення залежності від економіки США свідчать про новий етап дедоларизації. Вона вважає, що такі зміни частково зумовлені тарифами та іншими торговими ризиками, які знижують довіру до долара на ринку.

Ур Рехман пише у звіті: "Це не дії ворогів. Це дії союзників і партнерів — вони спостерігали, як США застосовують фінансову систему долара як зброю, і тихо зробили висновок: їм потрібно зменшити ризики, пов'язані з доларом."

Вона також пише: "Цю зміну ініціюють союзники, а не противники, і саме це робить поточний момент унікальним порівняно з будь-яким періодом за всю 80-річну історію домінування долара."