Класичне перечитування: стаття 1999 року Воррена Баффета у журналі Fortune — Як мислити про інвестиції в технології

У 1999 році інвесторів можна було просто поділити на дві категорії: (1) успішних людей, які скористались можливостями інтернету, та (2) “старійшини”, які не потрапили в тренд інтернету й залишилися далеко позаду на ринку.

Схоже на теперішню хвилю штучного інтелекту: того року активно точилися дебати між прихильниками “інтернет-бульбашки” та тими, хто вважав, що епоха змінилася – кожна сторона мала свої аргументи.

Давайте повернемося до 1999 року. У липні лідер традиційної цінності Воррен Баффет опублікував класичну статтю у журналі Fortune. У ній Баффет пояснював, чому очікування інвесторів щодо прибутків від нових технологій можуть бути завищеними.

Він не проявляв запалу, як ринкові оглядачі, а через історичний аналіз та базові принципи доводив, чому надмірний оптимізм щодо майбутніх високих прибутків, особливо від нових технологічних змін, може бути необґрунтованим.

Звісно, з нинішньої перспективи ми знаємо: через вісім місяців після тієї статті інтернет-бульбашка лопнула, й багато статків були втрачені. Тому варто розглянути, як у той час, перед лицем нових технологій, найвидатніші інвестори – як Баффет – мислили і робили вибір в умовах бульбашки та ілюзії прекрасного майбутнього.

Баффет про фондовий ринок

Сьогодні інвестори на фондовому ринку мають завищені очікування. Я поясню чому…Те, що я скажу далі—якщо це правильно—вплине на довгострокові прибутки, які зможуть отримати акціонери США.

Спершу давайте визначимо“інвестиції”. Це просте й часто забуте визначення: інвестиція — це вкласти гроші зараз, щоб у майбутньому отримати більше—більше реальної купівельної спроможності після врахування інфляції.

Заради історичної перспективи оглянемо результати фондового ринку за попередні34 роки. Спершу розглянемо перші17 років: з кінця1964 до1981 року.

Індекс Доу Джонса
1964р.12місяць31день: 874.12пунктів
1981р.12місяць31день: 875.00пунктів

Всі знають, що я довгостроковий інвестор і терпляча людина, але за такий тривалий період майже не було змін індексу — це невтішно.

А тепер контраст: за ці17 років СШАGDP майже збільшився у п'ять разів, зростання на370%…але індекс Доу Джонса залишився без змін.

Щоб зрозуміти причину, потрібно розглянути один з двох ключових чинників, що впливають на інвестиції: процентні ставки. Вони впливають на оцінку фінансових активів так само, як сила тяжіння на предмети: чим вищі ставки, тим сильніша притягальна сила вниз.

Між1964–1981 роками доходність довгострокових облігацій США стрімко зросла — від трохи більше4% наприкінці1964 до понад15% наприкінці1981. Зростання ставок суттєво пригнічувало цінність усіх інвестицій…Таким чином, триразове збільшення “гравітації” процентних ставок гарно пояснює, чому при великому економічному зростанні фондовий ринок був нерухомий.

Крім того, на початку1980-х ситуація змінилася…Подивимось на наступні17 років: якщо ви 16 листопада1981 року вкладете1 000 000 доларів у індекс Доу Джонса та реінвестуєте всі дивіденди, то до 31 грудня1998 року отримаєте19 720 112 доларів при середній річній дохідності19%.

У ці17 років ще одним чинником, що впливає на ціну акцій, була частка чистого прибутку компаній уGDP.

До1981 року тенденція йшла до мінімального рівня цього періоду — у1982 прибутки зросли тільки до3,5%. Тож тоді інвестори зіткнулися з двома негативними чинниками: прибутки нижчі середнього, а ставки надто високі.

Що ж сталося у наступні17 років з початку1982? Неможливе зростанняGDP не повторилося: у цей другий17річний циклGDP зріс менше, ніж утричі. Але процентні ставки почали спадати, ефект Волкера(Paul Volcker) зменшився, а прибутки почали рости…Ці два основних чинники для інвесторів змінилися драматично, що значною мірою пояснює десятикратне зростання ринку за ці17 років: індекс зріс з875 до9181 пункт.

Звісно, впливає й психологія ринку. Щойно починається бичачий ринок, багатьох людей затягує цей процес не через реакцію на ставки чи прибутки, а тому, що здається помилкою не володіти акціями. Їхній вплив додається до базових чинників, бо вони керуються ідеєю“я не можу пропустити вечірку”.

Тепер більшість інвесторів звіряє очікування з минулим досвідом. Дослідження, яке провели Паїн Вебер та Геллап7 липня, показало, що малодосвідчені інвестори (менше5 років стажу) очікують середньорічну доходність у наступне десятиліття22.6%. Навіть ті, хто має понад20 років стажу, сподіваються на12.9%.

Та я хочу поговорити про ризики зниження—математичне очікування, яке набагато нижче.

…Повертаючись до сказаного: у майбутньому три чинники можуть забезпечити хороший прибуток інвесторам.

Перший — ставки можуть знизитися

Другий — частка чистих прибутків компаній уGDP може суттєво зрости.

Тепер протретій чинник: можливо, ви — оптиміст і вважаєте, що попри загальний спад, саме ви будете переможцем. На ранній стадії інформаційної революції (я вірю в її існування) така думка особливо спокуслива.Думаю, варто згадати кілька індустрій, що змінили країну на початку століття: автомобільну й авіаційну…

В цілому, в історії США було щонайменше2000 автомобільних брендів, — це галузь суттєво вплинула на життя людей. Якщо б ви на ранньому етапі авто-епохи побачили, як вона розвиватиметься, то ми могли б сказати:“Ось шлях до багатства.” Та до1990-х у США залишилось лише три автокомпанії—і вони самі не були“великими переможцями” для інвесторів. Тобто це галузь, що змінила США й інвесторів—але не так, як ті очікували.

До речі, серед так званих революційних подій легше визначити тих, хто програв. Ви могли зрозуміти важливість автоіндустрії, але важко було знайти компанію, що приносить прибуток. Натомість можна було зробити очевидний вибір — робити шорт на коней.

У перші двадцять п’ять років століття, окрім автомобілів, друга революційна бізнес-інновація — літак—так само галузь з блискучою перспективою для інвесторів. Я перевірив історію літакобудування: між1919–1939 роками було близько300 компаній. А зараз лишилося лише кілька.

Щодо банкрутств авіакомпаній: у мене є список із129 компаній, що подали на банкрутство за останні20 років. Continental Airlines була “розумною” і потрапила у цей список двічі. Насправді станом на1992 рік—хоча далі стало трохи краще—з моменту створення авіаційної галузі всі разом американські авіакомпанії заробилинуль прибутку.

Абсолютний нуль

Я не стану детально згадувати інші індустрії, які суттєво змінили наше життя, але не принесли прибутку американським інвесторам: наприклад, виробництво радіо чи телевізорів. Але головний урок з цих галузей такий: ключ до інвестицій — це не оцінювати, наскільки галузь змінить суспільство чи яким буде її масштаб, а визначити конкурентну перевагу компанії, особливо її стійкість. Продукти чи послуги з широкими та довговічними“рвами” — це те, що реально приносить інвесторам дохід.