Надії на перемир'я між США та Іраном знову зіткнулися з перешкодами! Трамп відхилив іранську семиденну пропозицію, а інфляційний тиск під ціною на нафту в 100 доларів за барель залишається невщухаючим.

Ukrainian Страна отримала інформацію з додатка Zhitong Caijing APP, що посилається на джерела в ЗМІ: президент США Трамп відхилив семиденний план припинення вогню, запропонований Іраном, і заявив своїм помічникам, що, ймовірно, після середньої виборів у листопаді відновить бомбардування Ірану. Раніше уряд Ірану заявив, що прагне знову відкрити протоку і відновити ядерні переговори, щоб США зняли блокаду іранських портів. Однак Іран наголосив, що не проявить жодної гнучкості щодо ядерної програми і не відмовиться від права, включаючи збагачення урану.

Дипломатичний процес щодо пом’якшення конфлікту між США та Іраном знову зустрів значну перешкоду. Чи зможе Ормузька протока повернутися до стабільної судноплавства – це питання, яке впливає на глобальне енергопостачання та інфляційні очікування. Суть цієї нової серйозної розбіжності полягає в тому, що обидві сторони прагнуть зберегти власні інструменти тиску, вимагаючи одночасно, щоб протилежна сторона першою надала суттєві поступки.

За словами джерел ЗМІ та регіональних посередників, план обміну Ірану також включає розмороження частини активів та зняття санкцій на експорт нафти, щоб зменшити вплив блокади на валютні доходи та економіку Ірану; США ж прагнуть продовжувати економічний тиск, щоб отримати більш вигідні ядерні та регіональні безпекові угоди. Американські чиновники вважають, що операції по супроводу вже допомогли деяким танкерам пройти через протоку, тому поки немає необхідності знімати блокаду для відновлення судноплавства. Так склалася патова ситуація: Іран пов’язує відновлення судноплавства з економічним послабленням, а США намагаються поліпшити судноплавство, зберігаючи блокаду.

Так званий “семиденний план” передбачає поетапне виконання. Міністр закордонних справ Ірану Арагчі відкрито заявив, що після прийняття плану США мають протягом чотирьох-п’яти днів здійснити відповідні заходи, потім на шостий день відновити судноплавство в протоці, а на сьомий день розпочати остаточні переговори про угоду. Тож відновлення судноплавства, початок переговорів і укладення ядерної угоди — це три окремі етапи. До того, як з’явилася інформація про відмову від плану, американські чиновники описували контакти через посередників як позитивні і конструктивні, що означає, що канали для спілкування зберігаються, але розбіжності щодо конкретних умов залишаються значними.

Політичні та військові обмеження додають невизначеності продовженню процесу. Трамп публічно підкреслив, що вирішення іранського ядерного питання не виходить із виборчих інтересів; американські чиновники приватно вважають, що середньострокові вибори можуть стати потенційним вікном для дій. Крім того, США потрібно враховувати запаси боєприпасів і потреби в інших потенційних конфліктах. З боку Ірану дипломатичні зусилля для зменшення економічного тиску співіснують із позицією революційної гвардії, яка наполягає на збереженні існуючих умов і готова до продовження конфлікту, що додатково ускладнює отримання внутрішньої підтримки та реалізацію плану. Інвесторам варто звернути увагу, чи зможуть ці позиції перетворитися на реально виконувані домовленості, а також чи Ормузька протока та протока Мандеб, яка останнім часом також знаходиться під загрозою атак Хуситів, зможуть забезпечувати стабільне енергопостачання.

Історично висока ціна нафти в сто доларів не відступає — невизначеність щодо відновлення поставок продовжує інфляційний тиск

Енергетичний ринок постійно оцінює імовірність дипломатичного прориву та реальність обмежених постачань. 25 вересня ціна ф’ючерсів на Brent знизилась на 2,1%, до 104,32 доларів за барель; WTI впала на 2,3%, до 92,41 долара. Цей спад був спричинений очікуваннями припинення вогню та можливою забороною на експорт дизеля з боку США. Тому новини про відмову Трампа не є причиною зростання цін на нафту того дня. Ще більш показовим є те, що Brent після зниження залишилася на історично високому рівні вище 100 доларів, що говорить про те, що ринок ще не повністю вірить у швидке відновлення нормальних поставок енергії з Близького Сходу.

З точки зору реального попиту та пропозиції відновлення судноплавства вимагає вирішення не лише питання проходу суден через протоку, але й питання завантаження і розвантаження в портах, страхування, логістичних заходів та відновлення виробництва на upstream. Американське енергетичне агентство у вересневому огляді прогнозує, що світові запаси нафти зменшились приблизно на 400 млн барелів протягом року, й очікує, що обмеження експорту з Близького Сходу триватимуть ще певний час, а регіональне виробництво нафти повернеться до середнього рівня до кризи лише у другому кварталі 2027 року; дата збору даних для прогнозу — 3 вересня. Зменшення запасів означає зниження буферу для шоків в постачанні, а це робить нові атаки, зміни блокади та прогрес переговорів більш схильними викликати цінові коливання.

У той же час альтернативні маршрути через Ормузьку протоку також зазнають впливу регіональних конфліктів. Атаки Хуситів на Саудівську Аравію збільшили занепокоєння щодо безпеки нафтових об’єктів і експортних шляхів. Економічно це означає: навіть якщо частину нафти можна обійти через Ормузьку протоку, альтернативні маршрути мають бути стабільними для ефективного ослаблення світової напруженості з поставками. Таким чином, тривале невпровадження припинення вогню може продовжити стан одночасного існування високих ставок фрахту, великих витрат на страхування та зниження запасів, перетворюючи енергетичну інфляцію з короткочасного цінового шоку на більш тривалий тиск на витрати компаній і купівельну спроможність населення.

Від енергетичного інфляційного тиску до зростання дохідності довгострокових облігацій США

Тривале зростання цін на енергоносії суттєво впливає на фінансові ринки як через інфляцію, так і через очікування щодо монетарної політики. Федерал резерв США 16 вересня оголосила про підвищення ставки на 25 базисних пунктів, встановивши цільовий діапазон для ставки федеральних фондів на рівні 3,75%—4,00%, підкресливши, що інфляція залишається високою. Реальна політична увага зосереджена на тому, чи впливає енергетичний шок на інші товари, послуги та інфляційні очікування населення — тобто якщо підприємства постійно перекидають транспортні та сировинні витрати, ринок може підвищити прогнозований шлях політики процентних ставок, одночасно вимагаючи більшої компенсації за володіння довгостроковими облігаціями.

Цей ціновий тиск вже проявився у довгострокових облігаціях США (10 років і більше). 25 вересня дохідність 10-річних облігацій США на торгах досягла приблизно 5,23%, що стало найвищим показником з 2007 року, а потім знизилась до 5,16% на тлі спадання цін на нафту; дохідність 30-річних облігацій наближалась до 5,53%, найвищого рівня з 2004 року, і згодом була близько 5,49%. Дохідність довгострокових облігацій залежить як від очікувань короткострокових ставок, так і від премії за термін, тому її не можна на 100% пов’язувати з ціною нафти, але повільне відновлення енергопостачання безумовно підвищує невизначеність інфляційного шляху. Як “якір для глобальної ціни активів”, дохідність 10-річних облігацій США на високому рівні також впливає на корпоративне фінансування, іпотечні кредити і оцінку акцій.

З теоретичної точки зору дохідність 10-річних облігацій США — це показник безпечної ставки r у знаменнику важливої ​​моделі оцінки акцій (DCF). Якщо інші показники (особливо очікування грошового потоку в чисельнику) залишаються без змін — наприклад, під час сезону звітності, коли чисельник перебуває у вакуумі через відсутність драйвера — тоді, якщо знаменник перецінений або тримається на історично високому рівні понад 5%, оцінка “на історичних максимумах” таких активів, як технологічні акції, тісно пов’язані з AI, високоприбуткові корпоративні облігації та криптовалюти, ризикує обвалитися.

Долар також підкріплюється відносними очікуваннями ставок. Дані ринку за 25 вересня показують, що трейдери оцінюють ймовірність підвищення ставки ФРС у жовтні на рівні близько 66%, що більше ніж тиждень тому (близько 58%); індекс долара того дня впав разом із нафтою до 100,95, але все одно має шанси другий тиждень поспіль зростати. Це означає, що основним фактором для ринку є не тільки захисні настрої, а вплив комбінації енергетичної інфляції, процентної політики США та глобального розподілу капіталу.

З точки зору інвестиційної стратегії, висока ціна на нафту підтримує грошовий потік енергетичних компаній, в той час як високі ставки обмежують оцінку інших активів. Для енергетичних компаній з стабільним виробництвом, контрольованими витратами та надійними транспортними маршрутами більш висока ціна на нафту може збільшити оперативний грошовий потік і забезпечити кошти для погашення боргів, дивідендів та байбеків; для авіації, транспорту і виробництва витрати на пальне і логістику безпосередньо впливають на витрати. Для технологічних і AI-інфраструктурних компаній макроекономічний ефект — це зростання фінансових витрат і ставки дисконтів для майбутніх грошових потоків. Найважливішими показниками для спостереження є: чи продовжується покращення фактичної судноплавної ситуації через протоку, чи припиняється зниження запасів і чи синхронно пом’якшуються інфляційні очікування та дохідність довгострокових облігацій — ці змінні визначатимуть, як ринок перерозподілятиме оцінки акцій енергетичного сектору і акцій зростання, пов’язаних із AI-інфраструктурою.