Goldman Sachs попереджає: якщо напади на судна на Близькому Сході посиляться, ціна на нафту може зрости до 120 доларів

За даними додатку Jinse Finance, група Goldman Sachs попередила, що якщо атаки на судноплавство в регіоні Близького Сходу й надалі загострюватимуться, міжнародна ціна на нафту може зрости до 120 доларів за барель. При цьому компанія рекомендує інвесторам отримувати відповідний прибуток шляхом відкриття довгої позиції по природному газу та дизелю.

«Події минулих днів дійсно показують, що ризики розширення масштабу та загострення перебоїв у судноплавстві не можна ігнорувати», — заявив співкерівник глобального дослідження товарних ринків Goldman Sachs Daan Struyven в інтерв'ю.

Останнім часом ціна на нафту вже відновилася до найвищого рівня з липня, а протистояння між США та Іраном навколо Ормузької протоки залишається у глухому куті. Протягом декількох днів американські військові атакували іранський нафтовий танкер, і Іран встановив нову заборонену для плавання зону за межами протоки. Водночас військово-морські сили США продовжують блокувати порти Ірану та супроводжують нафтові танкери інших країн-виробників через протоку.

За словами Струйвена, окрім варіанту з ціною 120 доларів за барель, Goldman Sachs також визначає ціну у 80 доларів, якщо експорт у регіоні повернеться до нормальних умов. Остання торгівля Brent перебуває поблизу 96 доларів.

Перманентне протистояння, яке триває вже понад шість місяців, призвело до зростання низки енергетичних цін, зокрема природний газ та нафтопродукти зросли більше, ніж нафта. Ціна на дизельне паливо для промислового використання протягом року збільшилася більш ніж удвічі.

«Хоч ми й вважаємо, що ціна на нафту має значний потенціал для подальшого зростання, ми рекомендуємо інвесторам хеджувати геополітичні ризики шляхом відкриття довгої позиції по глобальному природному газу та нафтопродуктах», — зазначив Струйвен та додав: «Ці сегменти відчувають більший вплив на пропозицію, ніж ринок нафти».

Струйвен також зазначив, що Китай, ймовірно, буде й надалі виступати «стабілізуючою силою» на ринку сирої нафти, в разі високих цін скорочуючи імпортний попит відповідно. Однак на ринку природного газу та нафтопродуктів Китай не відіграє такого ж регулюючого ефекту.