Аналітик Bitunix: насувається подвійна «криза вузького горла» — ринок одночасно відчуває енергетичний шок і тиск довгострокових облігацій

BlockBeats повідомляє, що 23 липня ситуація на Близькому Сході ескалувала з «ризику одного протоки» до «ризику двох стратегічних морських шляхів». Ормузька протока та Червоне море — протока Баб-ель-Мандеб — одночасно перебувають під військовою загрозою: Іран і хусити відповідно чинять тиск на судноплавство в Перській затоці та Червоному морі, а США паралельно посилюють присутність спеціальних підрозділів, винищувачів та дальніх бомбардувальників у ближньосхідному регіоні. Ринку слід остерігатись не лише цінових шоків на нафту, а й структурного зростання глобальних транспортних та страхових витрат на енергоносії. Після того як ціна на нафту Brent знову наблизилась до позначки 95 доларів США, це вже не просто питання короткострокового балансу попиту і пропозиції, а врахування ризик-премії за логістику та енергетичну безпеку у глобальному ціноутворенні активів.

Ще більш показовим є те, що цей енергетичний шок не узгоджується з політикою світових центральних банків. Європейський центральний банк, хоча цього тижня, ймовірно, не змінить ставку, проте різке зростання цін на енергоносії протягом місяця спричинило появу простору для чергового підвищення ставки у вересні; Японія, через ослаблення ієни і тиск імпортної інфляції, також демонструє відкритість до прискорення темпів підвищення ставки. У порівнянні з цим, індекс CPI у США в червні знизився, що тимчасово зменшило тиск на Федеральну резервну систему щодо негайного підвищення ставки у липні, але після відмови Waller від проспективних індикаторів ринок помітно втратив передбачуваність майбутньої політики. Своп-ринок уже повністю врахував ймовірність підвищення ставок на 25 базисних пунктів до кінця вересня, а це означає, що ринок торгує не «чи підвищуватиметься ставка цього місяця», а «чи енергетичний шок змусить інфляцію залишатись на високому рівні».

Сигнали, які надходять із ринку довгострокових облігацій, також не варто ігнорувати. Дохідність 30-річних державних облігацій США тримається понад 5%, встановивши рідкісний рекорд за майже 20 років, що відображає потрійний тиск: фіскальний дефіцит, фінансування інфраструктури штучного інтелекту та ризики інфляції. Зменшення іноземного попиту й перевага внутрішніх інвесторів до короткострокових боргових інструментів підвищують майбутню ціну запозичень для уряду США. Ключовим діапазоном, на який нині звертає увагу ринок, стає не позначка у 5%, а питання, чи рівень близько 5,25% вплине на оцінку акцій та фінансову стабільність.

Капітальні витрати на AI стають ще одним недооціненим чинником. Google збільшив планові капітальні вкладення на 2026 рік до 195-205 мільярдів доларів США, OpenAI підвищив прогноз витрат на хмарні обчислення до 700 мільярдів доларів до 2030 року, а AMD також уклав з Anthropic багатомільярдну угоду про постачання чипів та інвестиції. Це означає, що технологічні гіганти випускатимуть значні обсяги довгострокових облігацій у найближчі роки, конкуруючи з Міністерством фінансів США за довгострокові фінансові ресурси. Ринок зараз входить у фазу, коли «державний дефіцит + AI-інфраструктура» разом поглинають глобальні заощадження, що робить швидке зниження довгострокових ставок ще малоймовірнішим.

Комбінація політик адміністрації Трампа також підвищує невизначеність щодо інфляції. З одного боку, готується новий раунд тарифів за статтею 301 щодо десятків економік, з іншого — надається дворічний тарифний мораторій для генеричних лікарських засобів, що демонструє прагнення до балансу між «зовнішнім тиском» та «внутрішнім стримуванням цін». Проблема в тому, що якщо ціни на нафту залишаться високими, бензин знову підніметься понад 4 долари за галон, підкріплений тарифними витратами, тиск інфляції може виявитися тривалішим, ніж очікує ринок, і прямо вплине на політичні ризики перед проміжними виборами у листопаді.

З точки зору ціноутворення активів, нині найважливіший сигнал другого рівня: ринок стикається водночас з «ризиком енергопостачання» та «обмеженням пропозиції капіталу». Перший підвищує інфляцію та транспортні витрати, другий через дохідність довгострокових держоблігацій та потребу у фінансуванні штучного інтелекту підштовхує світову ціну капіталу вгору. Така комбінація ще більше ускладнює розширення оцінки ризикових активів, і капітал охочіше спрямовуватиметься у короткострокові інструменти або ті, що захищені грошовими потоками. Справжнім питанням стає не лише те, чи здолає ціна на нафту позначку 100 доларів, а й чи буде дохідність 30-річних державних облігацій США утримуватись вище 5% як нова норма; якщо ринок прийме цей рівень, система дисконтування всіх світових активів зазнає переоцінки.